Що таке булінг, його причини та відмінність від звичайного конфлікту, що робити якщо ти став «жертвою» цькування або свідком такої поведінки в учнівському колективі, яка відповідальність чекає на булера? На ці запитання відповідають працівники ювенальної превенції під час профілактичних лекцій в навчальних закладах територіальних громад.
Один з таких уроків провела інспекторка відділення №2 (м. Лохвиця) Миргородського райвідділу поліції Анна Зубко для учнів 8-9 класів Лохвицької гімназії. Розглянули приклади деструктивного лідерства, яке шкодить фізичному та психологічному здоров’ю дітей, а також дізналися – як потрібно діяти у випадку цькування чи іншого виду насильства та до кого потрібно звертатися по допомогу.
Довідково! Булінг – агресивна поведінка (або цькування) однієї дитини або групи дітей стосовно іншої дитини. Агресія може проявлятися не тільки у фізичному насильстві, але й у словесних образах, навмисному ігноруванні дитини в колективі, у шантажі. Або навіть в поширенні через соціальні мережі та Інтернет-месенджери приватної або викривленої інформації про дитину чи її фотографій. Остання форма цькування отримала назву «кібербулінг».
Відповідальність за булінг передбачена статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Офіцерка закликала учнів не замовчувати випадків булінгу – повідомляти про проблему батькам, вчителям (іншим дорослим, яким вони довіряють) або поліцейським. Окрім цього, Анна Зубко порадила занотувати номери гарячих ліній та відповідних служб:
- Національна дитяча гаряча лінія – 116 111;
- Гаряча лінія зниклих дітей – 116 000;
- Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства 116 123;
- Центр надання безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103;
- Національна поліція України – 102;
- Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей – 1547.
Відділ комунікації поліції Полтавщини
(За інформацією Миргородського райвідділу поліції)
