За кілька тижнів до повномасштабної війни росії проти України Володимир Сенчук повернувся із зони проведення Операції Об’єднаних сил на Донбасі. Та вже 24 лютого 2022-го він знову взяв до рук зброю, щоби боронити державу від ворожої російської агресії. Правоохоронець одним із перших поїхав на звільнену Херсонщину у складі зведеного загону поліцейських Полтавщини.
Володимир Сенчук – старший інспектор черговий відділення № 3 Миргородського райвідділу поліції, присвятив службі у правоохоронних органах 24 роки свого життя, з яких майже 10 років – боротьбі за незалежність України. Починаючи з 2014 року майор поліції пройшов через Антитерористичну операцію та Операцію Об’єднаних сил. А з грудня 2022 року до січня 2024-го неодноразово брав участь у стабілізації ситуації на деокупованих територіях Херсонської області.
Не зважаючи на досвід учасника бойових дій, офіцера приголомшила «картина», яку залишили після себе окупанти.
«Вперше як приїхали туди (Херсонський район) – суцільна розруха. Село Посад-Покровське було знищене повністю, жодного вцілілого будинку, залишилася лише одна дорога. Вибухотехніки нам заборонили виходити за межі траси, бо вся обочина була замінована», – пригадує Володимир.
На початку 2023-го інтенсивність ворожих атак значно зросла. Щодня через балістичні обстріли зазнавали пошкоджень та руйнації 15-20 житлових будинків. Наслідки застосування ворогом КАБів (керованих авіаційних бомб) були ще жахливішими. Одного разу внаслідок бомбардування були знищені понад 70 будинків.
«Агресор нас атакував постійно: знищував будинки, цілі села. Після кожного такого прильоту треба було виїжджати й все фіксувати. І вдень, і вночі літали безпілотники «Shahed» та «Lancet», – говорить поліцейський.
Під час одного з масованих обстрілів зазнали численних пошкоджень поліцейська станція, на якій служив Володимир, та його службовий автомобіль. Правоохоронці, які здавали зміну після добового чергування, дивом вижили, швидко сховавшись від вибухів. Унаслідок ворожого нападу дев'ятеро поліцейських потрапили до госпіталю з пораненнями та контузіями.
«Обстріл тривав хвилин 20. Снарядів, випущених із САУ (самохідної артилерійської установки), було 15-20, точно вже не пам’ятаю. Наша станція і вся вулиця біля неї серйозно постраждали», – додав наш колега.
Офіцер також згадує, як одного разу ракета «Іскандер» зруйнувала місцеву школу після доставлення гуманітарної допомоги. Він каже:
«Будівлю зруйнували вщент, разом з гуманітаркою. Завдяки щасливому випадку залишився живим сторож закладу освіти, бо за кілька хвилин до прильоту його запросила на вечерю дружина».
Володимир зазначає, що попри складну щоденну роботу та реальні загрози, поліцейські завжди допомагали місцевим жителям з ліками та харчами, а коли не було електрики, заряджали мобільні телефони та павербанки.
Майор Сенчук розповів про знайомство з 12-річним хлопчиком, який жив з бабусею неподалік від поліцейського підрозділу. До звільнення Дар’ївки українськими військами бабуся ховала підлітка від окупантів, які вивозили дітей з України. У Володимира збереглося відео, на якому хлопчик розповідає про рейди російських військових.
Іншій родині з 6-річною дитиною, яка майже 8 місяців жила під окупацією, Володимир запропонував прихисток на Полтавщині. Їхній батько, військовий пенсіонер та учасник АТО, був ув’язнений окупантами на три місяці у СІЗО та зазнав тортур. Після визволення населеного пункту мати, батько та донечка змогли знайти спокій та новий дім в одному із сіл Миргородського району, де прожили близько року.
Володимир Сенчук та його колеги щодня ризикують життям, виконуючи свої обов'язки на звільнених територіях. Їхня злагодженість та єдність допомагають долати страх і труднощі. Поліцейські вірять у перемогу та працюють задля майбутнього, де кожен зможе жити вільно та щасливо.
Володимир підкреслює:
«Ми, молоді, здорові, духом сильні,
І перед нами — тисячі доріг!
Збудуєм щастя в Україні вільній
Та добре і щасливо будем жить».
Ці слова, як і дії Володимира та його колег, є відображенням справжнього патріотизму та віри в Україну.
Відділ комунікації поліції Полтавщини
