Від пошуку людей до каністерапії: поліцейська та її службовий пес Дон навчаються допомагати людям
У кінологічному центрі поліції Полтавщини працює особливий тандем – молодший інспектор-кінолог Олена Гавриленко та її напарник, німецька вівчарка Дон. Пес, який ще недавно допомагав шукати людей, сьогодні опановує новий напрямок служби – каністерапію. Це не просто зміна спеціалізації, а відповідальний шлях, який Дон і його кінолог проходять поруч, день за днем вибудовуючи тонкий контакт і довіру.
«У собаки-каністерапевта та кінолога повинен бути гарний контакт, бо без цього ніяк. Це основа нашої роботи», – підкреслює Олена.
П’ятирічний Дон має врівноважений характер і природну відкритість до взаємодії з людьми. Здається, він інтуїтивно відчуває, кому потрібна присутність спокійного, мудрого собачого погляду. Саме ця чутливість стала поштовхом спробувати його в ролі терапевтичного собаки.
За словами кінологині, каністерапія вимагає від тварини соціалізованості, впевненості та дружелюбності. Важливо, щоб собака сам йшов до людини, а не просто виконував команду. Дон має цей внутрішній імпульс від природи: він уважно ловить емоційні сигнали, сам підходить ближче, якщо відчуває потребу, і навіть грайливо підтримує контакт, коли це допомагає людині розкритися.
Підготовка до сеансів – це ніби маленький ритуал, у якому все має значення. Олена читає Дона, як відкриту книгу: позіхання, погляд убік, зайва жвавість чи хвилювання – кожен жест щось означає. Налаштовуватися допомагають їхні спільні активності: гра, виконання команд або короткий забіг, що знімає напругу і повертає Дона в робочий ритм.
«Це командна робота. Якщо собака втомився чи знаходиться у збудженому стані, ми робимо паузу, переключаємося, і лише тоді продовжуємо», – пояснює вона.
Для каністерапевта найголовніше – результат. Ефективність роботи Олена з Доном відчувають насамперед у змінах настрою пацієнтів. Найяскравіше запам’ятовуються саме ті моменти, коли люди приходять із внутрішньою недовірою чи емоційним тягарем. Особливо чоловіки, яким зазвичай важко відкриватися.
«Чоловіки часто приходять похмурі або їм не дуже цікаво. Але вже під час або наприкінці сеансу вони усміхаються, хочуть запитати щось або погладити собаку. Ти бачиш, як змінюється настрій – і розумієш, що робота має результат», – говорить кінолог.
Попереду у команди ще багато навчань та практики, адже каністерапія в Україні лише набирає обертів, і фахівці постійно удосконалюють свої підходи. Олена мріє, щоб одного дня для терапевтичних собак та інших тварин були відкриті двері всіх медичних закладів. Адже не всі пацієнти можуть прийти до кінологічного центру, а така можливість зробила б допомогу значно доступнішою й комфортнішою.
Сьогодні Дон і його кінолог – не просто напарники, які виконують службові завдання. Це тандем, що працює там, де найбільше потрібні довіра й людяність. Їхня взаємодія – приклад того, як професіоналізм і тонка емоційна чутливість можуть працювати разом заради допомоги людям.
Відділ комунікації поліції Полтавщини
