Захисник родом з Полтавщини, починав свою службу ще в міліції, потім працював у приватній охоронній фірмі та навіть не уявляв, що доведеться повертатися до служби. 

«Хоч мені вже 53 роки, та я пішов воювати, бо мені не байдужа доля держави. Я все життя живу із загостреним відчуттям справедливості, і вже не міг всидіти та займатись чимось іншим», - розповідає боєць. 

Наш колега опинився в роті вогневої підтримки. Спершу опанував переносні зенітно-ракетні комплекси. Потім взяв до рук антидронову рушницю, а нині – захищає побратимів за допомогою спеціальних комплексів.  

«Ми працюємо з нашими групами радіоелектронної боротьби, які визначають приблизний час підльоту дрона, з якого напрямку, звісно це треба терміново підключити, налаштуватись. Чим більше ми посадимо дронів – тим простіше буде працювати нашим пацанам. Радію, коли добре спрацювали – і у нас немає втрат», – каже Личко.

За словами поліцейського, загалом він «посадив» вже 37 «пташок» ворога. З них – 2 Ланцети і один Скальпель – це ударні дрони, інші 34 – Мавіки і FPV-дрони.

Попри не юний вік Личко продовжує виконувати бойові завдання: 

«З виходу повертаюся заморений, важко, але на характері тягнеш, тому що треба. Я не хочу залишати цю війну онукам, коли вони будуть. Приємно розуміти, що навіть твоя невелика робота – це внесок у нашу майбутню перемогу».  

Після нашої перемоги Личко планує подорожувати:  

«Хочу подорожувати Україною – ще стільки є місць, де хочеться побувати із родиною. Гриби позбирати чи на риболовлю сходити. А можна б і у футбол пограти, хоч вже і стоячи на воротах».  

Слава Україні!